Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дiвчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!»
Вийшла, ручки заломивши,
I тяженько заплакавши:
«Як ти мене покидаєш, -
Тiльки подумай!»
«Бiлих ручок не ломай,
Ясних очей не стирай, -
Мене з вiйни iз славою
К собi ожидай!»
«Не хочу я нiчого,
Тiльки тебе одного,
Ти будь здоров, мiй миленький,
А все пропадай!»
Постiй, постiй, козаче!
Твоя дiвчина плаче,
Як ти ж ïï покидаєш, -
Тiльки подумай!
Свиснув козак на коня:
«Оставайся здорова!
Як не сгину, то вернуся
Через три года!»
Rode Cossack beyond the Danube ,
He said : " girl , farewell !
You, grasshoppers voronenkyy ,
Bears and walk ! "
Released handles zalomyvshy ,
I tyazhenko zaplakavshy :
"How did you forsake me -
Only think ! "
" Bilyh not handle scrap ,
Eye of Clear Clears -
Me with the glory of war
K ozhyday se ! "
" I do not want nothing ,
Only one of you ,
You be healthy , nice little MY ,
And all is lost ! "
Postiy , postiy , Cossack !
Your divchyna crying,
As thou forsake ïï -
Only think !
Whistled Cossack horse:
" Ostavaysya healthy !
Oddly shynu , will return
After three years ! "
