Пролунав дзвінок останній,
соловейком віддзвенів.
Ми йдемо в дорогу дальню
на очах у вчителів.
На душі бренить тривога,
занімів порожній клас,
то дитинство босоноге
проводжає тихо нас.
Прощавай, рідна школа моя,
Тільки знай сумуватиму я.
Пам"ятай, ті слова золоті,
ти для нас найдороща в житті.
Упадуть на землю роси,
зійде сонце на поріг.
Дітвора дзвінкоголоса,
тихо стане на поріг.
І здійсняться сни пророчі
на стежині будніх днів,
і теплом засяють очі
наших рідних вчителів.
Прощавай, рідна школа моя,
Тільки знай сумуватиму я.
Пам"ятай, ті слова золоті,
ти для нас найдороща в житті.
The last call came
the nightingale responded.
We are going a long way
in front of teachers.
The alarm sounds in the soul,
occupied an empty class,
that barefoot childhood
escorts us quietly.
Goodbye, my home school,
Only know I'll miss.
Remember those words are gold,
you are the dearest to us in life.
They will fall on the land of dew,
the sun will rise to the threshold.
The bell-voiced child,
quiet will be on the threshold.
And the prophetic dreams will come true
on the trail of weekdays,
and warm the eyes
our native teachers.
Goodbye, my home school,
Only know I'll miss.
Remember those words are gold,
you are the dearest to us in life.
