Мов зозуля розкидала,доля нас по всьому світу,
І здається,що так добре,завжди там,де нас нема.
Ми з тобою Україно,ми землі твоєї діти,
І всім серцем і душею,ми із вами усіма
За тобою я сумую рідний край,
І моя родино ти мене чекай
Квіти відцвітуть ,минется листопад
І полину я у свій вишневий сад
Я не з вами зараз,не судіть мене
Прийде час,коли як сніг усе мине,
І полину я до тебе отчий дім
У своє гніздо,мені найкраще в нім
Присмак гіркості полину,моє серце відчуває
Мерехтить перед очима край дитинства,край тепла
Тут ходить навчила мати,мужнім бути вчив нас тато
А земля дала наснагу,що зі мною на літа
Как кукушка разбросана, судьба нас по всему миру,
И это кажется таким хорошим, всегда там, где мы ушли.
Мы с вами, Украина, мы - земля ваших детей,
И со всеми нашими сердцами и душой мы все
Я скучаю по тебе, моя родная земля,
И моя семья, ты ждешь меня
Цветы расцветают, немой ноябрь
И полыми, я в своем вишневом саду
Я сейчас не с тобой, не суди меня
Придет время, когда пройдет снег,
И полынь, я готов к дому от отца
В моем гнезде, я лучше всего в нем
Вкус горечи полыни, мое сердце чувствует
Мерцание перед глазами детства, края жары
Здесь он пошел, чтобы научить свою мать, смешно, чтобы преподавать папа
И Земля вдохновила меня со мной летом
