Мамо, мамо, я скоро помру,
Не рятуйте мене, не треба.
Не ріжте ні брата мого, ні сестру,
Бо не впустить нас бозя до неба.
А як серце моє навіки ззасне,
Не вбивайтеся з горя, нене.
Покладіть юіля вишні в садочку мене
І лягайте самі коло мене.
Забринить понад нами бджола золота.
А та вишня весняної ночі
Накриватиме цвітом наші чола й уста,
І росою вмиватиме очі.
Дмитро Павличко
Мама, мама, я скоро умру,
Не спасай меня, вам не нужно.
Не вырезать мой брат, ни сестра,
Потому что не давайте перейдем к небесам.
И как мое сердце навсегда со спиной,
Не убивать из горе.
Положите яиле в сад меня
И иди спать себя.
Закрепите золотую пчелу над нами.
А и вишня весной ночь
Покрыть цветение наших лбов и рот,
И роса умрет.
Дмитрий Павличко
