На горищі було вікно,
У вікні голубіло небо.
Ти казала: "Осудить неня",
Та мені було все одно.
Ти казала: "Осудить неня"
Та мені уже все одно.
Місяць ставив німе кіно,
Ворушились на стіні тіні.
Пам'ятаю усе донині,
Хоч було то давним давно.
Пам'ятаю усе донині,
Хоч було то давним давно.
Ми летіли кудись на дно
У хмільну і солодку невідь,
Потім ти розчинялась в небі,
Відчинивши у ніч вікно.
Потім ти розчинялась в небі,
Відчинивши у ніч вікно.
І коли затихав твій крок,
Я лежав у щасливій зморі,
І мене обіймали зорі,
Між якими твій голос мовк.
І мене обіймали зорі,
Між якими твій голос мовк.
Я не зводив очей з вікна,
То пора молода й чудесна.
Я повірив, що ти небесна,
Я не вірив, що ти земна.
Я повірив, що ти небесна,
Я не вірив, що ти земна.
І нехай невблаганний час
Сіє срібло в моїм волоссі,
Ти для мене небесна й досі,
Все святе, що було між нас.
Ти для мене небесна й досі,
Все святе, що було між нас.
На чердаке было окно,
В окне голубело небо.
Ты говорила: "Осуждение матушка",
И мне было все равно.
Ты говорила: "Осуждение матушка"
И мне уже все равно.
Месяц ставил немое кино,
Шевелились на стене тени.
Помню все до сих пор,
Хотя было то давным давно.
Помню все до сих пор,
Хотя было то давным давно.
Мы летели куда-то на дно
В хмельную и сладкую не очень,
Потом ты растворялось в небе,
Открыв в ночь окно.
Потом ты растворялось в небе,
Открыв в ночь окно.
И когда затихал твой шаг,
Я лежал в счастливой измором,
И меня занимали звезды,
Между которыми твой голос мовк.
И меня занимали звезды,
Между которыми твой голос мовк.
Я не сводил глаз с окна,
То время молодая и чудесная.
Я поверил, что ты небесная,
Я не верил, что ты земная.
Я поверил, что ты небесная,
Я не верил, что ты земная.
И пусть неумолимое время
Сеет серебро в моем волосах,
Ты для меня небесная до сих пор,
Все святое, что было между нами.
Ты для меня небесная до сих пор,
Все святое, что было между нами.
