Скоро вечір.
Одинокий лист, гнаний вітром,
Пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я,
Бо навіщо?
Моє кохання як той жовтий лист.
Він може впасти тільки до твоїх ніг.
ПРИСПІВ:
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду
Для тебе, для тебе я.
А може завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Так знай, я щастя своє тут
Залишив, залишив я.
Можливо, завтра
Ти пройдеш біля місця наших зустрічей
Можливо, побачиш мій останній дарунок
Нашому коханню.
Якщо вітер не розвіє ті квіти,
Не чіпай їх, вони мертві.
Нехай вони лежать,
Викликаючи хвилинки суму закоханих,
Що проходять поруч.
ПРИСПІВ
Soon evening.
A lone letter driven by the wind,
Flies past me.
He will never come back here.
I'm not coming back, apparently, and I,
Because why?
My love is like that yellow letter.
It can only fall at your feet.
REFRAIN:
I don't know if I'll come here again,
But I leave for myself
Those flowers he found in the garden
For you, for you I am.
Or maybe tomorrow you will be here,
Where the wind petals used to be.
So know, I have my happiness here
I left, I left.
Maybe tomorrow
You will pass by the place of our meetings
You may see my last gift
To our love.
If the wind doesn't blow those flowers,
Do not touch them, they are dead.
Let them lie,
Summoning the amount of lovers for a minute
Passing by.
REFRAIN
