Текст песни Влад - Чари ночі

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе -
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, -
Гори! Життя - єдина мить,
Для смерті ж - вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас - боги скупі,
Над нас - глухі й нечулі..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її -
Знов молодість не буде!"

Смеются, плачут соловьи
И бьют песнями в грудь:
"Целуй, целуй, целуй ее, -
Опять молодость не будет!

Ты не смотри, что будет там,
Или забвение, или измена:
Весна идет навстречу вам,
Весна в сие время вам совет.

На миг единый оставь
Свой сумм, мысли и горе -
И струю собственной души
Влей в шумящие море.

Лови летучую мгновение жизни!
Чаруйсь, хмеля, упивайся
И среди мечтаний и забвения
В роскоши влюбись.

Посмотри, вся земля дрожит
В жарких объятиях ночи,
Письмо цветке порывистого шелестит,
Траве ручей воркует.

Отразились звезды в воде,
Летят к облакам туманы ...
Здесь льются ароматы густые,
Там гнутся ивы пьяны.

Как искра еще в тебе горит
И погаснуть НЕ успела, -
Горы! Жизнь - единственная момент,
Для смерти же - вечность целая.

Почему же стоишь без движения ты,
Когда весь мир поет?
Наладь струны золотые:
Пир весна производит.

И смело иди под звон рюмок
С огнем, с песнями в гости
На праздник радостный цветов,
Любовь, снов и неги.

Погибнет все без возврата:
Что возьмет время, что люди,
Погаснет в сердце костер,
И застынут грудь.

И захочешь ты вернуть себе,
Как Фауст, дни прошлые ...
И знай над нас - боги скупые,
Над нас - глухие и не слышали ... "
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Смеются, плачут соловьи
И бьют песнями в грудь:
"Целуй, целуй, целуй ее -
Опять молодость не будет! "