Немає неба, є непривітною весна...
Сумні обличчя, десь позникала вся краса...
Немає літа, вірніше є, та не було...
Сміються діти, неначе ворогу на зло!
Сусід заклятий, Ходить хазяїном у нас...
Гримлять гармати, І на вустах у всіх Донбас...
Росія руськіх, прийшла підтримати в Майдан
Яких селила в хатах розстріляних селян
А ти пригадай ті 30- ті роки,
Як в селах Донбасу червоні гуляли.
Як гнали в Сибір, нас більшовики,
Хто хліб захищав, тих у спину стріляли...
А ти пригадай ново прибувший люд
Десятками тисяч в хатах їх селили...
Ніхто не питав в чий заїхав здобуд!
І знали вони, що хазяїна вбили!
Нарешті ясно, нарешті стало на місця...
Чиїх нащадків пригріла ця Свята земля!
Кому в Росію, а хто залишиться у нас!
За Україну, і за скривавлений Донбас!
Розкриті очі, всім зрозуміла суть проблем!
Сльози дівочі для вас підуть із куль дощем!
Ще Русь Святая ординцям домом не була!
А що пригріла, така вона - моя земля!
Нет неба недружелюбие весна ...
Грустное лицо, где-то вышел из всей красоты ...
Нет лета, а точнее, не было ...
Смеющиеся дети, как будто враг для зла!
Сосед поклян, идет хозяина в нас ...
Грим оружие, а на губах во всех Донбассе ...
Россия русская, пришла к поддержке на Майдане
Кого он поселился в хижинах выстрел крестьян
И вы напоминаете эти 30 лет,
Как в деревнях Донбасса, красная гуляла.
Как поехать в Сибирь, большевистский нас,
Кто защитил хлеб, те, кто в спине выстрел ...
И вы помните вновь принесенные
Десятки тысяч в хижине они поселились ...
Никто не спросил, чей выигрыш!
И они знали, что владелец был убит!
Наконец он наконец был на месте ...
Чьи потомки согрели эту праздничную землю!
К кому в Россию, а кто останется с нами!
Для Украины, а для Донбасса обманули!
Раскрытые глаза, все поняли сущность проблем!
Слезы девы для вас пойдут с пулями!
Еще российская голова Орды не была!
И что она согрелась, она моя земля!
