Зірвусь колись.
Зірвусь колись. І це я добре знаю.
Просто напруга пристрасті нестерпна.
Хоча терпіння чаша не вичерпна,
але душею й сердцем я над тобою лиш витаю.
Ти тільки жди і я зірвуся обіцяю.
Як сонце буде точно у зеніті
ти порахуй дірки в бабусиному ситі
і подивись на небо, якого нам на двох не вистачає.
Зірвусь коли подує спогадів наш вітер
й торкнуся твоїх вуст гарячою росою,
щоб нагадати, що колись була для мене не чужою
твоя усмішка, яку пройдоха час із памяті нам витер.
Нестепність віддалі мене катує. Знаю.
Та я тримаюся, боюся знову неуспіти.
Я божевільний і не можу це терпіти.
Зірвуся осінню. Чекай мене. Я обіцяю.
I'll fail someday.
I'll fail someday. And I know this well.
It's just that the tension of passion is unbearable.
Although patience is not exhaustive,
but with soul and heart I only hover over you.
You just wait and I'll break my promise.
As the sun will be exactly at the zenith
you count the holes in grandma's sieve
and look at the sky, which we both lack.
I will break when our wind blows memories
and I will touch thy lips with hot dew,
to remind you that she was once not a stranger to me
your smile, which time has passed from our memory.
Intolerance torments me from afar. I know.
Yes, I'm holding on, I'm afraid of failing again.
I'm crazy and I can't stand it.
I'll break in the fall. Wait for me. I promise.
