Шукаючи світло закрию я очі,
Мене так лякає душі пустота...
Ім’я своє крикну у темряву ночі,
Та стало чужим це ім’я.
Приспів:
Я танець на скелі вечірньої тіні,
Я холод дощу у шаленстві грози.
Хто я без тебе? Хто я, хто я?..
Не залишай мене на одинці з думками
Невже за стіною є власне життя?
Куди приведе ця погоня за снами,
До порятунку чи до забуття?
Приспів
До вівтаря позабутого бога
Минуле у жертву принесу своє.
Благаю: "Пусти, мене кличе дорога,
Щоб знову собі повернути себе!".
Мертві обличчя, розбиті дзеркала,
Розірвані тіні, безглузді слова...
Я гість на балу де мене не чекали,
Якого зустріла одна пустота.
В порожньому залі лиш попіл і листя,
І лялька у масці на троні зі скла.
Закінчилось свято, прокинулись гості,
І плаче вона серед власного сну.
Ищете свет, чтобы закрыть глаза,
Мне так пугает душу пустоты ...
Назовите его кричащие в темноте ночи,
И стал чужом именем.
Припев:
Я танцую на скалах вечерней тени,
Я холодный дождь в канавках.
Кто я без тебя? Кто я, кто я? ..
Не оставляй меня на одном с мыслями
Есть ли актуальная жизнь за стеной?
Где эта погоня приведет к мечтам,
Спасать или перед забвением?
хор
На алтарь снаружи бога
Прошлое пожертвовать своей жертвой.
Умерять: «ставит, я называю дорогу,
Вернуть себя снова! "
Мертвые лица, разбитые зеркала,
Terried тени, бессмысленные слова ...
Я гость на балу, где я не ожидал,
Чья столкнулись с одной пустоты.
В пустом зале есть пепел и листы,
И кукла в маске на стакан стекла.
Закончился праздник, проснись гостей,
И мы взываем среди вашего собственного сна.
