В ніч втечу від болю я,
птахом чорним полечу
в край де порожнії поля
прошепочуть мені – Грай.
Грай! Облечу ліс де земля
Має душу, має тіло...
Одізветься та струна,
Що дарує сильні крила.
Сперечаюсь з небом, Знай!
Відповідь прийде зі снігами.
Рветься в степ душа, як в рай
Рветься вслід за журавлями.
Хто мисливець тут?
Ти не розбереш.
Ну, а хто чужий?
Відповідь знайдеш.
Ти біжи вперед,
Розбивая лід!
Хай не підведе
Тебе лунний слід!
Повернусь до ранку я!
Не лякайся блискавиці.
Маєш в серці полум’я.
Поруч сокіл і вовчиця.
Дивовижно так зима
Відкриває таємницю.
ЇЇ дикая краса обіймає
Наче сниться...
Полюванням не карай
Розбивая всі зірниці,
На світанку не стріляй
В мою душу із рушниці.
Хто мисливець тут?
Ти не розбереш.
Ну, а хто чужий?
Відповідь знайдеш.
Ти біжи вперед,
Розбивая лід!
Хай не підведе
Тебе лунний слід!
Шлях свій відгадай!
Тільки не стріляй!
Ти такий же звір
В пасці чорних гір!
Ти чужий для всіх.
В цей холодний сніг
Біжи!тільки не стріляй,
Мисливцю!
В ночь бегство от боли я,
птицей черным полечу
в край где пустеют поля
прошепчете мне - Играй.
Играй! Облечу лес где земля
Имеет душу, имеет тело ...
Отзовется и струна,
Что дарит сильные крылья.
Спорю с небом, Знай!
Ответ придет со снегами.
Рвется в степь душа, как в рай
Рвется вслед за журавлями.
Кто охотник здесь?
Ты не разберешь.
Ну, а кто чужой?
Ответ найдешь.
Ты беги вперед,
Разбивают лед!
Пусть не подведет
Тебя лунный следует!
Вернусь к утру я!
Не пугайся молнии.
Имеешь в сердце пламени.
Рядом сокол и волчица.
Удивительно так зима
Открывает тайну.
Ее дикая красота занимает
Как снится ...
Охотой не наказывают
Разбивают все зарницы,
На рассвете не стреляй
В мою душу из ружья.
Кто охотник здесь?
Ты не разберешь.
Ну, а кто чужой?
Ответ найдешь.
Ты беги вперед,
Разбивают лед!
Пусть не подведет
Тебя лунный следует!
Путь свой угадай!
Только не стреляй!
Ты такой же зверь
В пасхе черных гор
Ты чужой для всех.
В этот холодный снег
Беги! Только не стреляй,
Охотнику!
