Мені би жити, а ти вбиваєш.
Словами, мов кулями. Нарізною зброєю.
Цілишся в серце і потрапляєш
Правдою голою. Справжні набої.
Бинти із жалості вже давно не білі
І кров не зупиниш звичайною ватою.
В гарячці я згадую сварок заметілі
І штиль із кохання я також згадую.
А крові мало, щоб далі жити,
І за краплею крапля – вона витікає,
Як ми колись не цінували миті,
Як тепер їх не вистачає. Ти ставиш чайник.
І знову все мало іти по колу:
Дві чашки чаю, дві ложки цукру.
Та , чорт забирай, не випадково
Одна розбита, а в іншій – пусто.
Мені би жити, а ти вбиваєш,
Як я тебе словами, вчора.
Нуль дев’яносто сім… - знову я набираю
Гудки, гудки… Звук затвора.
5.06.2017р.
(с) Кучерявий
Я бы жил, и ты убил.
Словами, как пуля. Наречное оружие.
Ткани в сердце и падение
Верно идти. Истинные боеприпасы.
Банкируется из жалости в течение долгого времени, а не белого цвета
И вы не остановите кровь обычной ватой.
В лихорадке я помню ссоры снежной метели
И я также помню спокойствие любви.
И есть маленькая кровь, на которой можно жить,
И каплей - это течет,
Поскольку мы когда -то не оценили моменты,
Так как сейчас их недостаточно. Вы кладете чайник.
И снова все должно было пойти по кругу:
Две чашки чая, две столовые ложки сахара.
И, черт возьми, отнимайте, не случайно
Один сломан, а в другом - пусто.
Я бы жил, и ты убил,
Как и я, вчера.
Ноль девяносто семь ... - я снова подбираю
Горячие, звуки ... звук затвора.
15.06.2017.
(в) Кудрявый
