Біль не дасть сил взлетіти в небо
Розум і душу сковали кайдани навіки,
Прірва росте між світами
Душа вигнанця проклята богами.
Все зникло і я пройду скрізь дзеркальні
стіни, та не бачу в них своє тіло.
Страх полонить мою свідомість
Холод тече вічно в жилах,
Лиш морок є в моїх очах
І шлях який веде в нікуди.
Отруєний горем, стустошений вітром
Забутий людьми, наповнений злом,
Розчиняюсь поміж тисяч тіней
Тікаю назавжди в інший вимір.
За що я маю нести чужий хрест
Чому спокутую чужі гріхи,
Надії і молитви обернуті в попіл
Я зраджений богом і дияволом.
The pain will not give strength to soar into the sky
Mind and soul are shackled forever,
The gap is growing between the worlds
The soul of the exile is cursed by the gods.
Everything is gone and I will go everywhere in the mirror
walls, but I do not see my body in them.
Fear will captivate my consciousness
The cold flows forever in the veins,
Only darkness is in my eyes
And the path that leads to nowhere.
Poisoned by grief, ravaged by the wind
Forgotten by men, filled with evil,
I dissolve among thousands of shadows
I run away forever into another dimension.
For which I have to carry someone else's cross
Why do I atone for the sins of others,
Hopes and prayers are reduced to ashes
I am betrayed by God and the devil.
