Текст песни Володимир Шинкарук - Віч-на-віч

Вчора зустріч - тепер прощання,
Вчора зимно - а нині спека.
Той був першим - тепер останній,
Той був поруч - тепер далеко.
Той до щастя наміряв кроки,
Ну, а вийшло, що - до могили.
Той світив, та погас до строку.
Той палав, а того спалили.

Приспів:
Так було |
З найдавніших літ, |
Міняються люди, |
Міняється світ. | (2)

Той у небі впіймав удачу,
А назавтра став знову босим.
Той сміявся, а нині - плаче.
Той давав, а сьогодні - просить.
Той долав найкрутіші підйоми,
Та його залишили сили.
Той був другом, а став знайомим,
Той літав, а тепер - безкрилий.

Приспів.

І літа назад не вертають,
Як не сумно, і як не гірко.
Я міняюсь, мене міняють,
Чи то в кращий бік, чи то в гірший.
Я міняюсь разом зі світом
І сміюсь, і плачу досхочу,
П'ю прозорий весняний вітер,
Гублю дні, а знаходжу ночі.

Приспів.

Ще далеко іти до краю, |
Я у неба прошу несміло: |
"Хай душа моя не помирає |
Раніш, ніж помре моє тіло!" | (2)

Вчера встреча - теперь прощание,
Вчера холодно - а сейчас жара.
Тот был первым - теперь последний,
Тот был рядом - теперь далеко.
Тот к счастью намерил шаги,
Ну, а получилось, что - к могиле.
Тот светил, и погас в срок.
Тот горел, а того сожгли.

припев:
Так |
С древнейших лет, |
Меняются люди, |
Меняется мир. | (2)

Тот в небе поймал удачу,
А назавтра стал снова босиком.
Тот смеялся, а ныне - плачет.
Тот давал, а сегодня - просит.
Тот преодолевал крутые подъемы,
И его оставили силы.
Тот был другом, а стал знакомым,
Тот летал, а теперь - бескрылый.

Припев.

И летом обратно не возвращают,
Как ни печально, и как ни горько.
Я меняюсь, меня меняют,
То в лучшую сторону, то в худшую.
Я меняюсь вместе с миром
И смеюсь, и плачу вволю,
Пью прозрачный весенний ветер,
Теряю дни, а нахожу ночи.

Припев.

Еще далеко идти до конца, |
Я у неба прошу робко: |
"Пусть душа моя никогда не умирает |
Раньше, чем умрет мое тело! "| (2)