Як умру, то поховайте продалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительсьво не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, шкільні мої муки:
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще півпечінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Ось іще запам’ятайте, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Прощавайте назавжди, двійки й одиниці,
І ви, колеги-вчителі та учи-телиці.
Далі мучтеся без мене, бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той піде до раю!
As die, bury away from school,
At the teachers' meeting no longer remember ever
On the wreath I do not waste no money, no time,
I know that vchytelsvo not stock.
At the grave zalyshite any flowers,
And in the minds pokladite plan self,
Notebook, pen and diary slide my hands
And remember, friends, cute, school my torment:
I have not lived the way people nedosypav night
All notebooks get out of those eyes,
School ate my heart and still pivpechinky,
For her I have not seen any children or women.
Local committee submit my honor,
So about not dizhdavsya I for treatment,
But the head teacher Say to let schedule changes,
Because I have in this world live there ...
That still remember the future teachers:
The school is well run as it is not in students.
But what happens once that will pay,
So for me, you drink a hundred grams brother.
Farewell forever, twos and ones,
And you, fellow teachers and uchi-chicks.
Next muchtesya without me, because I know for sure:
Who is the teacher in this world - that will go to heaven!
