Нескорених душ зелені ліси лягли навкруги
В полеглих героїв в осінньому небі очі ясні
В пожовклій траві і в опавшому листі їхні сліди
Могил невідомих версти, куди не піди.
Тут від сліз, тих хто вдома чекав, виростуть верби
Як хрести на могилах - сосни
Тут в вітрі і в небі прозорому
Дихає серце нескорених
А там, край струмка, під сосною, просіла земля
Я знаю, то скроплена кров'ю і потом земля
І нам не дістатись вершини тої глибини
Боюсь, ми не зможемо те, що зуміли вони.
Земля наша вже не сміється, безсилі ліси
Якщо ми забудем себе - то не буде весни
Дорога не плаче, мовчить, мов закована
І босим гуляє по світу той подвиг нескорених
Тут від сліз, тих хто вдома чекав, виростуть верби
Як хрести на могилах - сосни
Тут в вітрі і в небі прозорому
Дихає серце нескорених.
Unconquered souls of green forests lay around
The fallen heroes in the autumn sky have clear eyes
Their traces are in the yellowed grass and in the fallen leaves
Tombs of unknown versts, wherever you go.
Willows will grow here from the tears of those who waited at home
Like crosses on graves - pines
Here in the wind and in the clear sky
The heart of the unconquered breathes
And there, at the edge of the stream, under a pine tree, the earth begged
I know it is sprinkled with blood and then the earth
And we can't get to the top of that depth
I'm afraid we won't be able to do what they did.
Our land no longer laughs, powerless forests
If we forget ourselves, there will be no spring
The road does not cry, it is silent, as if chained
And barefoot walks around the world that feat of the unconquered
Willows will grow here from the tears of those who waited at home
Like crosses on graves - pines
Here in the wind and in the clear sky
The heart of the unconquered breathes.
