Той чоловік був дуже славетний
В родині, праці та житті.
Нам буде його дуже не вистачати.
Підходьте рідні та близькі.
Як би мені крила,
Крила, як в орла,
Я б до гори злинув
Геть, за небокрай!
Олрай!
В небі – небокраї
Я б не сумував,
Гаї, водограї
Оком озирав!
Олрай!
Ногами гуп, гуп, гупаю по грунту,
А далі стоп стопи, будемо копать.
По-перше геть дерен, заступа погострить,
Розміри знять з тіла. Хай йому буде.
Е-е-ей!
А Гена луп, луп, лупає очима,
Відразу видно: зелений ще новак.
Могила от-от буде вже готова.
Гроба поклав, та й годі, закидай.
А-а-ай!
Є в людини мрія,
Небо є в орла!
Щоб нам пощастило.
Гена, наливай!
Олрай!
Але геть нам годі,
Гибельна земля!
Злину я поволі!
Другу наливай!
Олрай!
Тот человек был очень славный
В семье, труда и жизни.
Нам его очень не хватать.
Подходите родные и близкие.
Как бы мне крылья,
Крылья, как у орла,
Я бы вверх сошел
Вон, за горизонт!
Олрай!
В небе - небосклоне
Я бы не грустил,
Рощи, водопады
Глазом оглядывал!
Олрай!
Ногами хлоп, хлоп, стучит по грунту,
А дальше стоп стопы, будем копать.
Во-первых совершенно дерн, заступа погострить,
Размеры снятий с тела. Пусть ему.
Э-э-эй!
А Гена луп, луп, хлопает глазами,
Сразу видно: зеленый еще новичок.
Могила вот-вот будет уже готова.
Гроба положил, и все, закидывай.
А-а-ай!
Есть у человека мечта,
Небо в орла!
Чтобы нам повезло.
Гена, наливай!
Олрай!
Но совершенно нам не следует,
Гибельно земля
Злин я медленно!
Вторую наливай!
Олрай!
