Ледве йшов пильним шляхом,
Дивлюсь, сидить старий Махатма.
Підійшов та кажу таке
Я йому:
"Добрий день, старий Махатмо.
Хай твій могутній дух живе лагідно
Біля заводів Всесвіту".
Він мені.
Відповів таке, що я мало що зрозумів.
Чи, може, він спав, чи, може, він розмовляв із зірками,
Чи розмовляв зі мною мовою птахів або трави?
Я йому:
"Скажи ме-ме-мені, Вчителю,
Дві краси Світу: Місяць та Сонце
Мають інколи зустрічі? Чи?"
Він мені.
Подарував таку усмішку, такий струм добра,
Що навкруги заспівали птахи,
А в душі моїй наче грянув казковий хор
Смарагдових цвіркунів та польоту золотих бджіл.
Я йому:
"Гура!
А скажи ме-мені, джерело добра,
Хто перший вийде до Захмареної Брами,
Славетний чиновник, чесний сім’янин
Або щирий господар?"
Отаке спитав я його.
Він мене.
Він мене, таки, вбив глибиною відповіді,
Що я не міг дихати, не міг відчувати ніг,
Не міг почути течії Ганга, не міг дивитись у вічі Гурі
Та й не міг більш стояти й розмовляти.
Обернувсь та й пішов собі пильним шляхом.
Мудрий Махатмо!
Хай будуть вічні твої слова,
Що відновлюють душу.
Barely walked the vigilant path,
I look at sitting old Mahatma.
I approached and said this
I told him:
"Good afternoon, old Mahatmo.
May your mighty spirit live gently
Near the factories of the Universe ".
He to me.
The answer was that I understood little.
Or maybe he was asleep, or maybe he was talking to the stars,
Did you speak to me in the language of birds or grass?
I told him:
"Tell me-me-me, Master,
Two beauties of the World: the Moon and the Sun.
Do they have meetings sometimes? Or?"
He to me.
Gave such a smile, such a good current,
What the birds sang around,
And in my soul it was as if a fairy-tale choir erupted
Emerald crickets and the flight of golden bees.
I told him:
“Gura!
And tell me, the source of good,
Who will be the first to go to the Cloudy Gate,
A famous official, an honest family man
Or a sincere master? "
That's what I asked him.
He me.
He killed me with the depth of the answer,
That I couldn't breathe, couldn't feel my feet,
He could not hear the currents of the Ganges, he could not look into Guri's eyes
And he could no longer stand and talk.
He turned and went on his way.
Wise Mahatma!
May your words be eternal,
Restoring the soul.
