Небо гасить мій вогонь
Непроханим дощем
І лозою виноград
Впаде на лице
Ніч розкриє книгу снів
І пустить ген слова
Зорі розлились вином
Полетіла голова
Зіллям коси заплете
Тобі зорінь-трава
Тміном жеврів ворож-день
Сміялася сова
Забарилися зітхать
Розлили у вуса сміх
Прирекли їх забувать
Спіткати сном поріг
Натщесерце
Скресла хмара небом геть
Пролила сріблом синь
Краплі викрешуть золу
Не спинити їм жарин
Каламутить грім снопи
Дощ п’ятами накива
Зміряв Дажбо три копи
Світлим треби не віддав
Зайшлись окропом казани
Сичить крутий узвар
Сонцем день не зупинить
Гуде старий димар
Не піймати у вуста
Стиглий шовк її плечей
Легко падає роса
В оксамит її очей
Натщесерце
Небо гасит мой огонь
незваным дождем
И лозой виноград
Упадет на лицо
Ночь раскроет книгу снов
И пустит ген слова
Заре разлились вином
полетела голова
Зельем косы заплетет
Тебе Зорина-трава
Тмином тлел враждебно-день
смеялась сова
замедлили Вздыхать
Разлили в усы смех
Обрекли их забыл
Постигнуть сном порог
натощак
Тронулся облако небом совершенно
Пролила серебром синь
Капли зажгут золу
Не остановить им углей
Мутит гром снопы
Дождь пятками накива
Измерил Дажбо три копы
Светлым требы не отдал
Залились кипятком котлы
Шипит крутой узвар
Солнцем день не остановит
Гудит старый дымоход
НЕ поймать в уста
Спелый шелк ее плеч
Легко падает роса
В бархат ее глаз
натощак
