Восьмий День – Кричати
Голодні в'язні своє долі
Ми так бажали цієї ролі
Зациклили думки в неволі
І по межі крокуєм к волі.
І що тепер? Де наше місце?
Навіщо капати на мізки?
Отруту сипати на рани
І від усіх благать визнання.
Хто ми такі, навіщо тут треба
Зриваємо маски, бо не бачимо неба.
Я вже не можу мовчати
Так сильно хочу кричати.
Я вже не можу мовчати,
Хтось мусить перший кричати.
Ми на межі, вже стерті грані
Глухих лікуємо словами
Сліпим показуємо очима
Блокуєм мозок, мислить вільно.
І що тепер? Де наше місце?
Навіщо капати на мізки?
Отруту сипати на рани
І від усіх благать визнання.
Хто ми такі, навіщо тут треба
Зриваємо маски, бо не бачимо неба.
Я вже не можу мовчати
Так сильно хочу кричати.
Я вже не можу мовчати,
Хтось мусить перший кричати.
Я вже не можу мовчати
Я вже не можу мовчати
Так сильно хочу кричати
Я вже не можу мовчати
Так сильно хочу кричати.
Я вже не можу мовчати,
Я мушу перший кричати.
Восьмой День - Кричать
Голодные узники свое судьбы
Мы так хотели этой роли
Зациклило мысли в неволе
И по границе шагает к свободе.
И что теперь? Где наше место?
Зачем капать на мозги?
Яд сыпать на раны
И от всех умолять признание.
Кто мы такие, зачем здесь надо
Срываем маски, потому что не видим неба.
Я уже не могу молчать
Так сильно хочу кричать.
Я уже не могу молчать,
Кто-то должен первый кричать.
Мы на грани, уже стерты грани
Глухих лечим словам
Слепым показываем глазами
Блокирует мозг, мыслит свободно.
И что теперь? Где наше место?
Зачем капать на мозги?
Яд сыпать на раны
И от всех умолять признание.
Кто мы такие, зачем здесь надо
Срываем маски, потому что не видим неба.
Я уже не могу молчать
Так сильно хочу кричать.
Я уже не могу молчать,
Кто-то должен первый кричать.
Я уже не могу молчать
Я уже не могу молчать
Так сильно хочу кричать
Я уже не могу молчать
Так сильно хочу кричать.
Я уже не могу молчать,
Я должен первый кричать.
