В'ється наче змійка, неспокійна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка
В хаті, що сховалась у зелений бір.
Як із хати вийде, на порозі стане,
Аж блищить красою, широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з під лоба гляне,
Хоч скачи у воду, кажуть парубки.
Не питайте, хлопці, чом я одинокий
Берегом так пізно мовчазний ходжу.
Там на тому боці загубив я спокій,
І туди дороги я не находжу.
Та нехай сміється неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду.
Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко?
Я до твого серця кладку прокладу.
Вьется как змейка , беспокойная река,
Ютится близко к подножию гор .
А на той стороне , там живет Маричка
В доме , что спряталась в зеленый бор.
Как из дома выйдет на пороге станет ,
Блестит красотой , ширь реки.
А как улыбнется , еще и с исподлобья посмотрит ,
Хотя скачи в воду , говорят парни.
Не спрашивайте, ребята , почему я одинокий
Берегом так поздно молчаливый хожу.
Там на той стороне потерял я покой ,
И туда дороги я не нахожу .
И пусть смеется беспокойная река,
Все равно на ту сторону я пути найду.
Слышишь , не слышишь , очаровательная Маричка ?
Я к твоему сердцу кладку проложу .
