Там вдалині виднокіл сміється вогнем
Тут уночі розквітає вибухом твердь
Доки ми маримо небом, ми не живем
Доки спимо, ми не вільні бачити смерть
Наші боги пам'ятають темні часи
Ми офіруємо сльози, зерна і плоть
Ми віддаємо їм ймення і голоси
В тиші нас легше на порох перемолоть
День нам майбутнє кістками вистеля
Давні борги нам належить повернуть
Наприкінці залишиться тільки земля
З неї прийшли і у неї держимо путь
Там вдали горизонт смеется огнем
Здесь ночью расцветает взрывом твердь
Пока мы мечтаем небом , мы не живем
Пока спим, мы не свободны видеть смерть
Наши боги помнят темные времена
Мы жертвует слезы , зерна и плоть
Мы отдаем им имя и голоса
В тишине нас легче в прах Перемолоть
День нам будущее костями вышлет
Старые долги нам предстоит вернут
В конце останется только земля
С ней пришли и в нее держим путь
