Здається, у обіймах тоне вечір,
Немов людина за бортОм,
Вона цілує його плечі,
А він - із пристрастю її чоло.
Між ними так багато злоби
За прикрі вчинки і слова,
Але й так само там любові,
Що зігріває їх серця.
Вони чужі, але такі до болі рідні.
Говорять, що таких нема.
А людям тільки б говорити...
Не вірте їм, бо це лише слова.
Кажется , в объятиях тонет вечер ,
Как человек за бортом,
Она целует его плечи ,
А он - с пристрастием ее лоб.
Между ними так много злобы
По досадные поступки и слова ,
Но и так же там любви ,
Что согревает их сердца.
Они чужие , но такие , до боли родные .
Говорят , что таковых нет .
А людям лишь бы говорить ...
Не верьте им , потому что это только слова .
