Стоїш на пероні і нервуєш, ніби вперше чекаєш на поїзд.
Відправляєшся з точки А в точку Б.
Потім повертаєшся в А.
Згодом знову тікаєш у Б.
Не можеш зрозуміти, де краще?
Ні..Не можеш зрозуміти, де гірше.
Бо насправді, ти не хочеш бути ні там, ні там.
Бо насправді, твій дім — дорога. Відрізок, що сполучає чужо/рідні міста.
Ти тікаєш не від інтер"єрів, не від вулиць і навіть не від людей.
Ти тікаєш від себе.
А подорож рятує, адже коли ти вдорозі, ти не чиясь подруга, не чиясь донька , не чиясь сестра.
Ти — чиясь незнайомка.
Ти — ніхто і будь-хто.
Можеш розповідати чужі історії чужим людям, ніби свої своїм.
Бо ніколи не зустрінеш бабусі, яка сидить поруч і коментує кожен свій рух. І не дізнаєшся ім"я хлопця навпроти, який бавиться медіатором і робить орігамі з квитків.
Основне правило тут : не дивитись у вікно.
Вікна поїздів — дзеркала душ.
Ти ніхто і будь-хто.
Твій дім — дорога.
Вы стоите на платформе и нервничаете, как будто вы ждали поезд впервые.
Вы переходите из пункта А в пункт Б.
Тогда ты возвращаешься к А.
Впоследствии вы бегите обратно к Б.
Не могу понять, где лучше?
Нет .. Вы не можете понять, где это хуже.
Потому что на самом деле вы не хотите быть ни там, либо там.
Потому что на самом деле ваш дом - это дорога. Сегмент, который соединяет инопланетные/родные города.
Вы не убегаете от интерна », не с улиц и даже от людей.
Вы убегаете от себя.
И путешествие спасает, потому что, когда вы - путь, вы не чья -то подруга, а не чья -то дочь, не чья -то сестра.
Вы чей -то чужой.
Вы никто и никто.
Вы можете рассказать истории других людей незнакомцам, как будто ваши собственные.
Потому что вы никогда не встретите свою бабушку, сидящую поблизости и комментируют каждое движение. И вы не узнаете: «Я напротив парень, который играет посредника и делает оригами из билетов.
Основное правило здесь не в том, чтобы смотреть на окно.
Окна поезда - душевые зеркала.
Вы никто и никто.
Ваш дом - это дорога.
