Текст песни Celebrenko - Потяг

Уяви собі потяг, у якому мільярд місць і вагонів – мільйон. Плацкарти, купе… Трохи далі люкси. І не забудь про незліченну кількість людей, які подорожуть цим потягом. Вони подорожують вже протягом неймовірно довгого проміжку часу. Хтось готується зійти на найближчій зупинці, хтось ще сидить у залі очікування, а хтось і донині блукає у своїх нездійсненних мрій та думок нескінченній долині. Просто через те, що одного дня згаяв час і залишився на пероні. Але не про цих людей веде розповідь моє перо, ні… Набагато цікавіше зазирнути всередину хоча б одного з вагонів. В кожного пасажира є своє місце призначення, до якого він добирається цим потягом. Невідомо зумовлена їхня поїздка лише до пригод потягом чи, можливо, в них були причини грунтовніші. Вони товаришують і сваряться, дружать, кохаються… Вони мають різні переконання, вони різних національностей, мають різні вподобання і на вигляд вони дуже різні теж. Єдине, що їх об’єднує – цей довбаний поїзд. І ми з тобою є його пасажирами, друже, теж.
Та, як і наші попутчики не можемо сказати напевно, що чекає на нас в кінці цієї мандрівки? Може винагородою для всіх нас стане райська благодать? Чи всі старання виявляться марними і ми не отримаємо нічого, крім страждань? Або ми не отримаємо взагалі нічого? Що, як раптом на нас чекає пустота і тиша? Але єдине, що у нас є це надія. Надія на те, що кожен з нас, будинок свій не дарма залишив. Займаючи своє місце у цьому ешелоні. І незалежно від висновку, який кожен зробить собі наприкінці пройденого шляху, дуже хотілося б, щоб число тих людей, які все ж пройшли цю дорогу, не стало стадом.

Представь себе поезд, в котором миллиард мест и вагонов - миллион. Плацкарты, купе ... Чуть дальше люксы. И не забудь про бесчисленное количество людей, путешествующие этим поездом. Они путешествуют уже на протяжении невероятно долгого промежутка времени. Кто-то готовится сойти на ближайшей остановке, кто еще сидит в зале ожидания, а кто и по сей день бродит в своих несбыточных мечтаний и мыслей бесконечной долине. Просто потому, что однажды потратил время и остался на перроне. Но не об этих людях ведет рассказ мое перо, нет ... Гораздо интереснее заглянуть внутрь хотя бы одного из вагонов. У каждого пассажира есть свое место назначения, к которому он добирается этим поездом. Неизвестно обусловлена ​​их поездка только к приключениям поездом или, возможно, у них были причины основательные. Они дружат и ссорятся, дружат, любят ... они имеют разные убеждения, они разных национальностей, имеют разные предпочтения и на вид они очень разные тоже. Единственное, что их объединяет - это долбаный поезд. И мы с тобой есть его пассажирами, друг, тоже.
Но, как и наши попутчики не можем сказать наверняка, что ждет нас в конце этого путешествия? Может наградой для всех нас станет райская благодать? Или все старания окажутся напрасными и мы не получим ничего, кроме страданий? Или мы не получим вообще ничего? Что, как вдруг нас ждет пустота и тишина? Но единственное, что у нас есть это надежда. Надежда на то, что каждый из нас, дом свой не зря оставил. Занимая свое место в этом эшелоне. И независимо от вывода, который каждый сделает себе в конце пройденного пути, очень хотелось бы, чтобы число людей, которые все же прошли эту дорогу, не стало стадом.