Кожного із нас
Досі тримають в кайданах,
Витрясаючи порох,
Шукаючи відповідь в наших ранах.
На тлі неба,
Що втратило обриси віри
Ми механізм сили
Без часу і дозволу, щоб бути сірим.
Раби часу, ситуацій, системи,
Раби віри і вчорашньої ночі.
Ми не полишаємо надії
Колись таки відкрити зашиті очі...
Під мокрими дахами
Сухі голови, залишки втіхи.
Ми вибиваємо зуби стінам,
Не хвилюючись про ці гнилі стріхи.
Іржавими пальцями
Ми останні вої
Мануфактур і фабрик.
Пацифісти, виробники зброї.
Раби часу, ситуацій, системи,
Раби віри і вчорашньої ночі.
Ми не полишаємо надії
Колись таки відкрити зашиті очі...
З очами на викоті,
Ми віримо в ідеали і збіги,
Задані схеми шляху на сонце,
Відкриті вікна крізь закриті повіки.
Інтервали забігу
Занадто короткі, щоб бути.
Ми продовжуємо виживати
Шлях в майбутнє намагаючись все забути.
Раби часу, ситуацій, системи,
Раби віри і вчорашньої ночі.
Ми не полишаємо надії
Колись таки відкрити зашиті очі...
Each of us
Still being held in shackles,
Shaking off the powder,
Looking for an answer in our wounds.
Against the sky,
Which lost the outline of faith
We are a mechanism of power
Without time and permission to be gray.
Slaves of time, situations, system,
Slaves of faith and yesterday night.
We do not give up hope
Open your closed eyes sometime ...
Under the wet roofs
Dry heads, remnants of pleasure.
We brush our teeth against the walls,
Not worrying about these rotten roofs.
Rusty fingers
We are the last howls
Manufactories and Factories.
Pacifists, weapons manufacturers.
Slaves of time, situations, system,
Slaves of faith and yesterday night.
We do not give up hope
Open your closed eyes sometime ...
With eyes at the stake,
We believe in ideals and coincidences,
Set paths to the sun,
Open windows through closed eyelids.
Race intervals
Too short to be.
We continue to survive
The way to the future, trying to forget everything.
Slaves of time, situations, system,
Slaves of faith and yesterday night.
We do not give up hope
Open your closed eyes sometime ...
