Ми наче планокури - нам є шо перетерти завше
Нас харить лиш нестерпний кашель і нествердність старших
І ми не спали, навіть мертво спавши
А вам до нас далеко, хоч ви підійдіть на аршин
Наше життя не воша, проте воно на волосині
Ми повні сили голосили на гори сиві й моря сині
Шо ми навколо все підкорим нині
Бо ми з народу, де 45 мільйонів гордих сиріт
Ми не скульптури, проте нас не на жарт ліпить
Як сіножат літо, кидає в жар, піт і ніде шарм діти
В когось серце в п'ятах на жаль
Тільки в когось душа в клітор - вважав лікар
Нам тикали і потакали. Ми криками і матюками
Їх не кликали а проганяли, були психами і дикунами
Не дихали а задихались, не пивши, ми впивались
Нас пристави не налякали, призови і трибунали
Нам змінюватись пізно, брате
Як би не благала слізно матір
Я тут не зміг би існувати
Не бувши дещо біснуватим
Знову в мандри ці по матриці
Скільки ж кайфу в краплі цій рятує від пропасниці
Від п'ятниці до п'ятниці ми, як митці
І як би ці не брали нас на приціл зрадники і зрадниці -
Провал в кінці
Вони м'якохарактерні і твердолобі
Ми співчуваєм але, як правило і трем долоні
Вільні попри рейд пагонів і рев колоній
Мій реп - адепт агоній, шукає п'ятий кут, як в пентагоні
Куди не йди - фронт і тил - це єдиний ти
Я дивний тим, шо з дев'яти в мені дитини не знайти
Я не дебелий та як делитант
Де розум, де літа
Спавши в постелі, я літав
Не боячись, шо впаде літак
І я б збрехав тобі, але ти мене знаєш занадто прекрасно
Ми - як зарплата й невчасно
Порш, дівчата і пастор
Як це саме і часто
Як наш край і на власний від Сяну по Тясмин
Мій замкнутий Гаспид
Нам змінюватись пізно, брате
Як би не благала слізно матір
Я тут не зміг би існувати
Не бувши дещо біснуватим
Мы как планокуры - нам есть шо перетереть всегда
Нас харить лишь невыносимый кашель и нестверднисть старших
И мы не спали, даже мертво бодрствуя
А вам к нам далеко, хоть вы подойдите на аршин
Наша жизнь не вошь, однако оно на волоске
Мы полны силы голосили на горы седые и моря синие
Что мы вокруг все подчиняется сейчас
Потому что мы из народа, где 45000000 гордых сирот
Мы не скульптуры, однако нас не на шутку лепит
Как сенокосов лето, бросает в жар, пот и нигде шарм дети
У кого сердце в пятках к сожалению
Только у кого-то душа в клитор - считал врач
Нам тыкали и потакали. Мы криками и матами
Их звали а прогоняли, были психами и дикарями
Не дышал а задыхались, не пил, мы пили
Нас приставы не испугали, призывы и суды
Нам меняться поздно, брат
Как бы ни умоляла слезно мать
Я здесь не смог бы существовать
Не будучи несколько бесноватым
Опять в путь эти по матрице
Сколько же кайфа в капле этой спасает от лихорадки
От пятницы до пятницы мы, как художники
И как бы это не брали нас на прицел предатели и предательницы -
Провал в конце
Они мьякохарактерни и твердолобые
Мы сочувствуем но, как правило и трем ладони
Свободные несмотря на рейд побегов и рев колоний
Мой рэп - адепт агоний, ищет пятый угол, как в пентагоне
Куда ни иди - фронт и тыл - это единственный ты
Я странный тем, шо из девяти во мне ребенка не найти
Я не плотный и как делитант
Где ум, где летом
Бодрствуя в постели, я летал
Не боясь, шо упадет самолет
И я бы солгал тебе, но ты меня знаешь слишком прекрасно
Мы - как зарплата и вовремя
Порш, девушки и пастор
Как это как раз и часто
Как наш край и по своему от Сяна по Тясмин
Мой замкнутый Аспид
Нам меняться поздно, брат
Как бы ни умоляла слезно мать
Я здесь не смог бы существовать
Не будучи несколько бесноватым
