Бувало приснишся мені,
красиво всміхаєшся легко,
чи чую на свому плечі
твій дотик, хоч справді далеко.
Дивитися в очі ясні,
палкіше вуста цілувати
і руку стискати міцніш,
в обіймах твоїх потопати.
Де більшого щастя знайти?
Волілось, щоб інше не було,
бо святом неймовірності ніч
і кожен день у стрічці дарунок.
Та казка минула, як сон,
і очі мої вже відкриті,
та замість птахів за вікном
питання, що смутком обвиті.
Чия то вина, що ти не хочеш почути
усе, що кричить серце у відчай закуте?
Невже більш биття його ти не відчуваєш?
Байдужості поглядом краєш.
Чия товина, що ти так легко руйнуєш
домівку, що серце у собі лаштує?
Як довго ти правду так майстерно ховаєш?
Чи скаже хтось, хіба все має бути так..?
Пригадую часом собі
ту зустріч, що була ще перша.
Іскрою майнуло тоді
кохання назавжди, не менше.
Та казка минула, як сон,
і очі мої вже відкриті,
та замість птахів за вікном
питання, що смутком обвиті.
Чия то вина, що ти не хочеш почути
усе, що кричить серце у відчай закуте?
Невже більш биття його ти не відчуваєш?
Байдужості поглядом краєш.
Чия товина, що ти так легко руйнуєш
домівку, що серце у собі лаштує?
Як довго ти правду так майстерно ховаєш?
Для чого те в собі тримаєш?
Чия то вина, що не вдається забути
ілюзію того, як могло усе бути?
Цей марива світ так легко глузд забирає.
Хіба про те гадку ти маєш?
Як добре, що віриться тепер розуміти —
дорогами іншими нам доля ходити.
Та змусить рубець на серці все пам'ятати,
він не мине, і вже не буде більше так.
Have you ever dreamed of me
you smile beautifully easily,
or hear on my shoulder
your touch, though really far away.
Look clear,
flush your mouth with a kiss
and squeeze your hand harder,
to sink in your arms.
Where to find more happiness?
Wished there was nothing else,
for the night of unbelief is the night
and every day in the ribbon is a gift.
But the fairy tale passed like a dream,
and my eyes are already open,
and instead of birds outside the window
questions that are saddened.
Whose fault is it that you don't want to hear
anything that screams heart into despair?
Do you not feel his beat anymore?
Indifference is your end.
Whose is it that you are so easily destroyed
the house that your heart craves?
How long have you been hiding the truth so skillfully?
Does anyone say, should everything be so ..?
I remember to myself sometimes
that meeting that was the first.
The spark then took hold
love forever, no less.
But the fairy tale passed like a dream,
and my eyes are already open,
and instead of birds outside the window
questions that are saddened.
Whose fault is it that you don't want to hear
anything that screams heart into despair?
Do you not feel his beat anymore?
Indifference is your end.
Whose is it that you are so easily destroyed
the house that your heart craves?
How long have you been hiding the truth so skillfully?
What do you keep for yourself?
Whose fault you cannot forget
the illusion of how things could be?
This dreamy world is so easily taken away by reason.
Is that your guess you have?
How well the believer now understands -
other roads we are destined to walk.
But it will make the scar on the heart remember everything,
it will not pass away and will no longer be so.
