Зграєю в ніч та із ночі випливли,
чорними плямами в потоці повітря чистому плинули…
Хмари важкі над землею стелилися – воронами,
огортаючи крилами та собою все навколо.
Віяли снами й дощами, крилами били у тиші…
Чи то осінь прийшла, або смерть?!
Віднесла вінки до карпатського краю…
туди, де кам’яні зграї…
Туди, де сонця ніколи немає…
Била дощами та віяла крилами-снами,
закляття розсипала, блискавками у мутнім низьким небі стогнала та громами ревла. Осіння зграя хмар-воронів небом летіла-пливла…
Дощем… Холодом… Сирістю… Мороком… Першим снігом… на землю безодні лягала, Марою в драгвах прокльони сплітала, у вітру потоці із листям плясала…
Померлих жнива – врожай назбирала;
тропою скорботи, знесилившися, повзла…
Стаей в ночь и с ночи всплыли,
черными пятнами в потоке воздуха чистом отправлялись ...
Облака тяжелые над землей стелились - воронами,
окутывая крыльями и собой все вокруг.
Дули снами и дождями, крыльями били в тишине ...
То осень пришла, или смерть ?!
Отнесла венки к карпатского края ...
туда, где каменные стаи ...
Туда, где солнца никогда нет ...
Была дождями и веера крыльями-снами,
заклятие рассыпала, молниями в мутной низким небе стонала и громами ревела. Осенняя стая облаков-воронов небом летела-плыла ...
Дождем ... Холодом ... сырость ... Мраком ... Первым снегом ... на землю бездны ложилась, Марой в Топи проклятия сплетала, у ветра потоке с листьями плясала ...
Умерших жатва - урожай собрала;
тропе скорби, обессилев, ползла ...
