Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавілоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами.
...
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
Everything goes , everything passes - and no edge .
Where it dilos ? whence come from ?
And the fool and the wise man knows nothing.
He lives ... still dies ... sorrow ,
A second lean , lean ever ...
Yellowed leaves and the winds blew .
And the sun will rise , before getting up ,
And the stars red as first floated ,
Launch and then you, bilolytsyy ,
On the blue sky go out pohulyat ,
Exit look in the groove, well
And in the endless sea , and you shall sow,
As of Babylon over its gardens
And over what will happen to our children .
...
As the sky is blue - he has no edge,
Since the beginning of the soul and the edge there.
