У вічності, де світла струм тече,
повільно крутяться колеса часу,
що на верстаті золотому тче
свій килим різнобарвний. Дольні паси
пускає в рух незримий наш двигун.
Мигтить узору плетиво примхливе,
І завжди врівноважує вагу
Той, що складе в копу доспіле жниво,
Все змірить мірою й благословить.
Нас темрява обсотує і боре,
лише часами блискавка на мить
із пітьми вихопить шматок узору,
і ми, прокинувшись із небуття,
якийсь уривок бачимо: химерні
страшні чи ясні обриси життя.
Ми у руці тримаєм тільки зерна;
Гаїв не бачимо, що з них зростуть
І зашумлять зеленим верховіттям.
Ми лиш п'ємо гаркаву каламуть,
Жахним на світ рождені лихоліттям...
(Юрій Клен)
In eternity where light current flows,
slowly twist the wheel of time
on the machine that weaves gold
a colorful carpet. Dolni passes
puts in motion our invisible engine.
Myhtyt pattern weaving whimsical,
And always balancing weight
The one that will be in the assembly of summer harvest,
All zmiryt extent and bless.
We obsotuye darkness and Boreas,
sometimes only lightning at the moment
Darkness snatch a piece of the pattern,
and we wake up from oblivion,
a passage we see: bizarre
scary or clear outline of life.
We are in the hand just keeps grain;
Groves do not see that they grow
And zashumlyat tops of green.
We only drink Harkava turbidity,
Zhahnym begotten into the world of trouble ...
(Yuri Maple)
