Колись здавався ти мені орлом підтятим
І в полі кинутим в агонії сконать...
Очима стежишь ти за ворогом проклятим,
Що хтів тебе ногою розтоптать.
Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш...
Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі,
Одним крилом граків ти відбиваєш
І сам лежиш на зламанім крилі...
Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним,
Що ліг в степу на камені спочить...
Ти важко спиш і мариш боєм щасним,
А ворог твій змією вже сичить...
Народе мій! І ти - орел, вночі підтятий,
І чом не лицар ти, захоплений в полон?!
О орле мій, мій велетню крилатий,
О лицар мій, покараний за сон!..
Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш,
А крила веслами волочиш по землі?!
Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш,
А вітром жалібно голосиш на ріллі?!
І що орел, коли його орлина зграя
Не рве з землі в блакить ясного дня,
І що за лицар ти з усмішкою льокая,
Без гордих дум, без честі і ім'я?!
You used to seem like an eagle to me
And in the field thrown in agony will die ...
You follow the accursed enemy with your eyes,
That wanted to trample you with his foot.
You breathe and burn with anger, but you do not die ...
To get drunk, you claw your hands on the ground,
With one wing you repel the rooks
And you are lying on a broken wing ...
You once seemed to me a beautiful knight,
What lay in the steppe on a rock to rest ...
You sleep hard and dream of a happy fight,
And your enemy is already hissing with a snake ...
My people! And you are an eagle, drawn at night,
And why aren't you a knight captured ?!
O my eagle, my winged giant,
O my knight, punished for sleep! ..
Why don't you, my eagle, fly with eagles?
Do you drag your wings on the ground with oars ?!
Why don't you, my knight, stand up for the hertz,
And in the wind you mournfully cry on the field ?!
And what an eagle when its eagle flocks
Do not tear from the ground in the blue of a clear day,
And what a knight you are with a smile,
Without proud thoughts, without honor and name ?!
