ти можеш бачити
тільки ти, тільки ти
бантики в дзеркалах
чути плюскіт води
за вікном і у ванній
чекати на неї,
варячи їй каву,
збираючи для неї
осіннє листя,
осіннє листя...
ліпити її з глини,
що раз краще
кожну деталь її одягу
обдурений думками щораз глибше
мов два дзеркала навпроти
і нарешті пізнати як, і нарешті пізнати як
ти її ненавидиш
you can see
only you, only you
bows in the mirrors
hear the splash of water
outside the window and in the bathroom
wait for her
making her coffee,
collecting for her
autumn leaves,
autumn leaves ...
sculpt it from clay,
which time is better
every detail of her clothes
deceived by thoughts deeper and deeper
like two mirrors opposite
and finally learn how, and finally know how
you hate her