Від туманної тополі
Народився вітер в полі,
Народився в полі вітер молодий.
Його весна чарувала,
Його осінь в гори звала,
А він зиму щирим серцем полюбив.
Вітер в зиму закохався,
Дні і ночі милувався,
І співав лиш їй присвячені пісні.
І портрет зими натхненно,
Як художник безіменний,
Малював щодня на кожному вікні.
Приспів:
Ой ти русява наречена,
Сяйво смутку золочене,
Ти прийшла до мене вчора уві сні.
Наречена моя Ладо,
Наречена іде садом,
Опівночі та й на білому коні.
Було сніжно на весіллі,
Та минули ночі білі,
Народилася метелиця в саду.
І вже чує батько-вітер,
Як дочці співає місяць
І дарує їй обручку золоту.
Приспів
От туманной тополя
Родился ветер в поле,
Родился в поле ветер молодой.
Его весна очаровывала,
Его осень в горы звала,
А он зиму искренним сердцем полюбил.
Ветер в зиму влюбился,
Дни и ночи любовался,
И пел только ей посвящены песни.
И портрет зимы вдохновенно,
Как художник безымянный,
Рисовал ежедневно на каждом окне.
припев:
Ой ты русая невеста,
Сияние грусти золоченое,
Ты пришла ко мне вчера во сне.
Невеста моя Ладо,
Невеста идет садом,
В полночь и на белом коне.
Было снежно на свадьбе,
И прошли ночи белые,
Родилась метель в саду.
И уже слышит отец-ветер,
Как дочери поет месяц
И дарит ей кольцо золоту.
припев
