Луна:
І ось настав нарешті час,
За обрій сонце йде,
Останній промінь його згас,
Та тиша настає.
Яка ж чудова це пора,
Аби пройтись удвох,
Під моїм сяйвом чарівним,
Під променем зірок.
Чому ж тоді, скажіть мені,
Коли надходить тиха ніч,
Як грають тіні за вікном,
Коли горять свічки,
Всі мешканці Еквестрії,
Ідуть від мене геть,
Чом до вподоби радше їм,
Сестри яскравий день?
In umbra Luna est.
Насамоті, бо тільки я,
Все бачу так, як є.
Любові й шани їхньої,
Не варта я невже?
Поваги я доб'юся,
Бо право це моє,
Не гірше є за денне,
Нічне сяйво місячне!
Я мала сподівання,
Що не дійде до війни,
Кінець правлінню Світла,
Вклоніться Темряві!
І всі пізнають диво,
Неба чорного в пітьмі.
Бо Тії сяйво згасне
Сьогодні назавжди.
То прощавай, мій біль
Тобі ніколи не збагнуть,
Хай колискова ця тебе
Несе в останню путь!
Nocte!
Echo:
And now it's finally time,
For the horizon the sun goes,
His last beam went out,
But silence comes.
What a wonderful time it is,
To walk together,
Under my glow is magical,
Under the ray of stars.
Why, then, tell me
When the night comes,
How do shadows play out the window,
When burning candles,
All the inhabitants of Equestria,
Come away from me,
The sooner they prefer,
Sisters bright day?
And umbra Luna est.
Alone, because only I,
I see everything as it is.
Their love and respect,
Aren't I worth it?
Respect I'll get
Because this is mine,
It's no worse than daytime,
Night shining moonlight!
I had the hope
What will not come to war,
End of the reign of Light,
Bow down to the Darkness!
And everyone knows the miracle,
The sky is black in the dark.
Because Tia shines out
Today is forever.
So goodbye, my pain
You will never be understood
Let this lull you
Carries in the last way!
Noct!
