Ніхто , як я. (Елеонора Веста)
Тебе ніхто як я не чекатиме вдома
Тебе ніхто як я не кохатиме знов
І тоді як в душі твоїй сильна втома
Зрозумій те що я твоя кров
Тебе ніхто як я не обійме за шию
Тебе ніхто як я не залишить в собі
І колись коли втому тобою залию
Я залишу усе лиш тобі
Тобі ніхто як я не подивиться в очі
Тобі ніхто як я не скаже не йди
Бо завжди лише я серед темної ночі
Бачу біль у душі ті сліди
Тобі ніхто як я не віддасть свою душу
Тобі ніхто як я не відкриє цей світ
Бо завжди лише я в найпекельнішу стужу
Обійму і розтоплю цей лід.
Никто как я. (Элеонора Веста)
Ты никто, как будто я буду ждать дома
Ты никто, как будто я снова буду любить
И в то время как в твоей душе сильная усталость
Понять тот факт, что я твоя кровь
Ты никто, как будто я буду обнимать на шее
Ты никто, как я уйду в себе
И однажды, когда усталость наводнится
Я оставлю все тебя просто
Ты никто, как будто я буду смотреть в твои глаза
Ты никто, как я скажу, не пойду
Потому что всегда я нахожусь в середине темной ночи
Увидеть боль в душе эти следы
Ты никто, как будто я дам свою душу
Ты никто, как я открою этот мир
Ибо всегда только я на самом злобном ударе
Я буду обнимать и растопить этот лед.
