Палаючий серпень
Засвітить колосся
і я зрозумію,
що гарно жилося
Безмежнеє поле
Переді мною.
Життя прожити...
Одвічную пам`ять
Не скриєш під одяг,
Допоки не спалиш
Просвітлений Розум.
І легше тим бравим,
Хто вільний від бога
дурному не скучно...
хто б взяв за руку,
був поруч тебе.
хто б міг забути про себе.
сумно лишатись,
боязно вірить
може, мене ніхто не зрозуміє.
Палає серпень,
А я блукаю
І не втішає
Ніяке небо.
Хоч сонце світить,
Хоч зорі ясні,
Але журба –
Моє справжнє щастя.
горящий августа
засветит колосья
и я пойму ,
что хорошо жилось
Безмежнее поле
Передо мной.
Жизнь прожить ...
Одвичную память
НЕ скрытое под одежду ,
Пока не сожжешь
Просветленный Разум .
И легче тем бравым ,
Кто свободен от бога
глупо нескучно ...
кто бы взял за руку ,
был вокруг вас.
кто бы мог забыть о себе.
грустно оставаться ,
боязно верит
может , меня никто не поймет.
Пылает август,
А я брожу
И не радует
Никакое небо.
Хотя солнце светит ,
Хотя звезды ясные ,
Но печаль -
Мое настоящее счастье.
