Fm# E D Hm
Пообіцяй мені,
Що буде світло в нашому вікні..
Пообіцяй мені,
Що не забудеш всі мої пісні,
Живи в моїх думках,
В моїх сумних очах,
Закритих.
Я не побачу як
Ховаючись в словах,
Ти змусиш мій скорений світ горіти.
Часом не можу я заснути коли сам.
Із тишею удвох танцюю дивне танго.
Мої легені вже втомились пити лід,
А сонця схід, покриє повіки мої теплим ранком.
Часом в твоїх очах я бачу свої сни,
Ці очі б'ють в мене як сірі арбалети.
І на моїх губах гірчить туман війни,
І попіл що стіною розділив твою й мою планети.
І стихне знов струна, і згасне з нею день.
В тісних одежах люди йдуть в відкритий космос.
Закривши двері в дім, лишивши все що в нім,
Я бігтиму до рук твоїх, зірву свій голос.
Твої тонкі слова, згорять ще на вустах,
А моє серце в грудях палить дикі танці.
Покине врешті-решт мене останній страх,
Покине мене смуток, ми заснем рано-вранці.
FM # E D HM
Обещай мне,
Что будет легким в нашем окне ..
Обещай мне,
Что вы не забудете все мои песни,
Жить в моих мыслях,
В моих грустных глазах,
Закрыто.
Я не увижу как
Прячется словами,
Вы делаете мой рулонный мир, чтобы сжечь.
Иногда я не могу заснуть, когда сам.
С тишиной мы танцуем это странное танго.
Мои легкие уже устали от питья льда,
И солнце солнца, охватывает веки моего теплого утра.
Время в твоих глазах я вижу свои мечты,
Эти глаза избиты во мне как серые арбаки.
И на моих губах есть туман войны,
И пепел, что стена разделила вашу и мою планету.
И строка растянута снова, а день выходит.
В тесной одежде люди ходят в открытое пространство.
Закрывая дверь в дом, оставил все, что в нем,
Я бегу в твои руки, мой голос.
Ваши тонкие слова сожжены на ртах,
И мое сердце в груди курит дикие танцы.
Оставление в конце меня последний страх,
Оставляя мне грусть, мы рано утром.
