Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
"Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає –
Ходім погуляти!"
Висипали запорожці –
Лиман човни вкрили.
"Грай же, море!" – заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Похожає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди –
Де-то буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку – човни стали.
"Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!"
"Добре, батьку отамане!" –
Кругом заревіло.
"Спасибі вам!"
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову похожає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.
Black cloud because of the estuary
The sky, the sun covers.
Blue sea animal
It moans, then howls.
The mouth of the Dnieper was flooded.
"Anute, boys,
On the kayak! The sea is playing -
Let's go for a walk! "
Cossacks poured out -
The estuary covered the boats.
"Play, sea!" - sang,
The waves stopped.
Around the waves, like those mountains:
Neither earth nor sky.
The heart beats, and the Cossacks
That's all you need.
They swim to themselves and sing;
The fisherman flies ...
And in front of the ataman
Leads where he knows.
Looks along the kayak,
The cradle in the mouth goes out;
Looks here and there -
Somewhere to work?
Twisting his black mustache,
Behind the ear,
He raised his hat - the boats became.
"Let the enemy perish!
Not in Sinop, Atamans,
Well done gentlemen,
And in Constantinople, to the sultan,
Let's visit! "
"All right, Father Ataman!" -
There was a roar all around.
"Thank you!"
He put on his hat.
It boiled again
Blue sea; along the kayak
It looks like again
Mr. Ataman and for a moment
He looks silently.
