У подихах вітру лунає дзвін зброї,
Хоча бойовище вже вкрила імла
Стрибога онуки ввібрали смак крові,
А кров вкрила поле, мов дрова зола
У трави вкладаються воїни спати,
Вкриваються димом палаючих стріл
І навіть дружинам вже їх не підняти,
Не сісти разом за князівський їм стіл
Усе це я бачу зі свого престолу,
І спів перемоги, і смерті пісні
Я чую, та воїв не кличу до столу,
Дерев бо коріння – престолом мені.
Я келих наповню й підійму угору –
То дяка Богам за підтримку в бою
Шкода лиш, що напій закінчиться скоро –
Із серця наповнюю чашу свою
Я очі відкрив і дівчину побачив
На білім коні, щит і спис у руках
До мене звернулась: "Ходімо, юначе,
Тебе уже ждуть на Сварожих луках"
In the breath sounds the bell weapons
Although already covered battlefield haze
Stribog grandchildren absorbed the taste of blood,
A blood covered the field, like wood ash
In grass invested soldiers to sleep
Covered with smoke burning arrows
Even their wives are not raised,
Do not sit with them for the princely table
All this I see from his throne,
And singing victory, and death songs
I hear, and warriors do not cry to the table,
Bo tree roots - seat me.
I will lift up a glass and fill it up -
So thanks be to the gods for support in battle
It is a pity only that the drink will end soon -
With hearts fill his bowl
I opened the eyes and saw a girl
On a white horse, shield and spear in hand
Appealed to me: & quot; Come, O young man,
You have to zhdut SVAROGOVO meadows & quot;
