Величний простір
Тих земель,
Де вітер нестримно гуляє,
Додолу ковилу схиляє,
Вперед несеться
Повз яри та кручі,
Крізь ліси,
Торкається поверхні вод
І лине до небесної блакиті,
Де хмарами простори вкриті,
Як відображення земних,
Що в височінь вдивляються
Озер очами,
А небо зорями
Вдивляється в глибини їх
Де клекіт бусла ще не стих...
І вийшовши у степ безкраїй
Що, обрію торкнувшись,
Вдалечінь біжить
Почути можна
Тих часів відлуння,
Що, ніби хвилями, вдаряє
У пам’яті далекі береги,
Якщо холодного відчуження сніги
Не вкрили їх...
Часів далеких тихий спів
Озветься сурмою
І стукотом копит,
Озветься закликом до бою
Чи духу вистачить залишитись собою?
Якби не Він а ТИ
На полі тім?..
А степ вкриває туман-дим
Немов дорога
Між двома світами
Чи зробиш крок назад
У час новий?..
величественный пространство
Земель,
Где ветер стремительно гуляет,
Вниз ковыль склоняет,
вперед несется
Мимо овраги и кручи,
Сквозь леса,
Касается поверхности вод
И стремится к небесной лазури,
Где облаками пространства покрытые,
Как отражение земных,
Что в высь всматриваются
Озер глазами,
А небо звездами
Всматривается в глубины их
Где шум цапли еще не стих ...
И выйдя в степь бескрайний
Что, горизонта коснувшись,
вдаль бежит
услышать можно
Тех времен эхо,
Что, будто волнами, ударяет
В памяти далекие берега,
Если холодного отчуждения снега
НЕ покрыли их ...
Времен далеких тихое пение
отзовется сурьмой
И стуком копыт,
Отзовется призывом к бою
Или духа хватит остаться собой?
Если бы не Он а ТЫ
На поле том? ..
А степь покрывает туман-дым
как дорогой
Между двумя мирами
Или сделаешь шаг назад
В настоящее время новый? ..
