Холод
І
Одного разу ти прокинешся і зрозумієш щось не так,
Немає біля тебе вже нікого і у голові бардак.
Не відчуваєш тепло сонця і навколо лиш ігнор,
Серце би вирвалось з грудей, якби воно було.
Не відчуваєш більше болю, ні ранкову прохолоду
І наплювати, що там буде із погодою.
Емоцій вже немає ані сліз і навіть сміху
І не згадаєш вже коли для всіх ти став лиш міфом.
Хотілось закричати, але голосу нема
І усвідомив те, що в цьому світі ти загублена душа.
Для тебе нове завтра не настане ти запам’ятай,
Далі є дві дороги: одна в пекло, друга в рай.
Приспів (2р)
А на позначці термометра мінус сто по Фаренгейту,
Навколо все застигло і покрилось інієм.
І тільки в далині світить вогник десь там,
Та в мить погасне у холодній темряві.
ІІ
Свіча горіла на столі і тихо догорала,
Як і життя буває є і в мить його не стало.
Для чого в світі ми живем, й чому ми помираєм?
Чому ми вічно не живем, а як свіча згасаєм?
Завжди у пошуках питань чому це так, а це он так
І кожен грає свої ролі: хтось розумний, хтось дурак,
За течією хтось пливе, а дехто навпаки,
Та вибір за тобою, яким шляхом будеш йти.
Ось догоріла вже свіча лишився тільки віск,
Як і життя було лишився тільки слід.
Більш не відчуєш твердь землі ти під підошвою взуття,
Тепер ти там звідки назад уже немає вороття.
Приспів (1р)
А на позначці термометра мінус сто по Фаренгейту,
Навколо все застигло і покрилось інієм.
І тільки в далині світить вогник десь там,
Та в мить погасне у холодній темряві.
холод
И
Однажды ты проснешься и поймешь что-то не так,
Есть у тебя уже никого и в голове бардак.
Не чувствуешь тепло солнца и вокруг лишь игнор,
Сердце бы вырвалось из груди, если бы оно было.
Не чувствуешь больше боли, ни утреннюю прохладу
И наплевать, что там будет с погодой.
Эмоций уже нет ни слез и даже смеха
И не вспомнишь уже когда для всех ты стал лишь мифом.
Хотелось закричать, но голоса нет
И осознал, что в этом мире ты потерянная душа.
Для тебя новое завтра не наступит ты запомни,
Далее есть два пути: один в ад, вторая в рай.
Припев (2р)
А на отметке термометра минус сто по Фаренгейту,
Вокруг все застыло и покрылось инеем.
И только вдали светит огонек где-то
И в момент погаснет в холодной темноте.
ИИ
Свеча горела на столе и тихо догорала,
Как и жизнь бывает есть и в момент его не стало.
Для чего в мире мы живем, и почему мы умираем?
Почему мы вечно живем, а как свеча гаснет?
Всегда в поисках вопросов почему это так, а это он так
И каждый играет свои роли: кто-то умный, кто дурак,
По течению кто плывет, а некоторые наоборот,
И выбор за тобой, каким путем будешь идти.
Вот догорела уже свеча остался только воск,
Как и жизнь была остался только след.
Больше не почувствуешь твердь земли ты под подошвой обуви,
Теперь ты там откуда назад уже нет возврата.
Припев (1г)
А на отметке термометра минус сто по Фаренгейту,
Вокруг все застыло и покрылось инеем.
И только вдали светит огонек где-то
И в момент погаснет в холодной темноте.
