Текст песни I-ney - Оазис

А я тону в твоїх очах кольору моря
Якби не ти, то я б зачах чи вмер би з горя.
Я так просив, благав у Бога про таку, як ти,
Життя моє, колись убоге, стало золотим.
Нехай тебе я знаю лиш дуже мало часу,
Але твоя душа наповнена прикрасами.
Ти так прекрасна, тендітна, ніжна, класна,
Ти така чиста, наче ранішня роса.
Різні полюса Землі з’єднались у єдине,
Таке життя красиве, але швидкоплинне.
Потрібно встигнути багато чого зробити,
Потрібно зберегти кохання, воно прагне жити.
І загубившись у твоєму довгому волоссі,
Ми забуваємо про цю меланхолійну осінь.
Досить вже навколишніх неприємностей,
Ти мій живий оазис серед неживих пустель.

Купа ідей в голові моїй,
А ти ідеш серед людей в обіймах мрій,
І ми зустрілися з тобою, бо потрібно так,
Потрібно нам і тим усім, хто на небесах.

Немов веселка, поміж сонцем і дощем,
Така ти різнобарвна, хочу обіймати ще і ще...
Раніше був я диким звіром із гірських печер,
Тепер мені завдяки тобі стає все краще.
Щез із мого обличчя сум,
В тобі я бачу неймовірну душі красу.
Я донесу до тебе всю свою любов,
Якщо буваю не правий – то не обезсудь.
І знову, знову, знову, знов сумую за тобою,
Коли немає поруч, коли між нами час,
Відчую знову наш зв’язок, що душу заспокоїть,
І забере назавжди всередині колапс.
Твоя стихія – це не місто, це природа,
В твоєму серці міститься гірська порода,
Але не холодна, а гаряча, наче лава,
Я ніби хімік, що відкрив тебе, як новий сплав.

Купа ідей в голові моїй,
А ти ідеш серед людей в обіймах мрій,
І ми зустрілися з тобою, бо потрібно так,
Потрібно нам і тим усім, хто на небесах.

А я тону в твоих глазах цвета моря
Если бы не ты, то я бы зачах или умер бы с горя.
Я так просил, умолял у Бога о такой, как ты,
Жизнь моя, когда скудное, стало золотым.
Пусть тебя знаю лишь очень мало времени,
Но твоя душа наполнена украшениями.
Ты так прекрасна, хрупкая, нежная, классная,
Ты такая чистая, как утренняя роса.
Различные полюса Земли соединились в единое,
Жизнь красивое, но мимолетное.
Нужно успеть многое сделать,
Нужно сохранить любовь, она хочет жить.
И затерявшись в твоем длинных волосах,
Мы забываем об этой меланхолическую осень.
Хватит уже окружающих неприятностей,
Ты мой живой оазис среди неживых пустынь.

Куча идей в голове моей,
А ты идешь среди людей в объятиях мечтаний,
И мы встретились с тобой, потому что нужно так,
Нужно нам и тем всем, кто на небесах.

Словно радуга, между солнцем и дождем,
Такая ты разноцветная, хочу занимать еще и еще ...
Ранее был я диким зверем из горных пещер,
Теперь мне благодаря тебе становится все лучше.
Исчез с моего лица сумм,
В тебе я вижу невероятную души красоту.
Я донесу до тебя всю свою любовь,
Если бываю не прав - не обезсудь.
И снова, снова, снова, снова скучаю по тебе,
Когда нет рядом, когда между нами время,
Почувствую снова наш связь, душу успокоит,
И займет навсегда внутри коллапс.
Твоя стихия - это не город, это природа,
В твоем сердце содержится горная порода,
Но холодная, а горячая, как лава,
Я бы химик, открывший тебя, как новый сплав.

Куча идей в голове моей,
А ты идешь среди людей в объятиях мечтаний,
И мы встретились с тобой, потому что нужно так,
Нужно нам и тем всем, кто на небесах.