Не мовчи...
Я так сильно прошу, я благаю тебе тільки не мовчи.
Холодно уночі.
Самоти...
Я страшенно боюсь і від неї так хочу кудись втікти.
В зоряну далечінь.
Спогадів, схованих під парасолею,
Я й не знав, що може бути так солодко.
Ти, ілюзіє моя, скажи,
Чом так швидко залишаєш знов?
І так боляче душа щемить,
Мов пройняв незримий шов.
Наполовину люстри глухе світло
Ласкаво стіни пестить. Непомітно
Міський гуляє по кімнаті вітер,
Туди-сюди снує одноманітно.
Наполовину радісно сьогодні...
Вичавлює динамік щось японське,
На половину виставлена гучність,
І чай без тебе теж напівцейлонський.
Ілюзіє моя, скажи,
Чом так швидко залишаєш знов?
І так боляче душа щемить,
Мов пройняв незримий шов.
Ти, ілюзіє моя, не йди,
Збережи той дотик на вустах,
І розвіють назавжди слова
Мій нічний бентежний страх.
Не молчи ...
Я так сильно прошу, я умоляю тебя только не молчи.
Холодно ночью.
Одиночества ...
Я очень боюсь и от нее так хочу куда-то бежать.
В звездную даль.
Воспоминаний, скрытых под зонтиком,
Я и не знал, что может быть так сладко.
Ты, иллюзия моя, скажи,
Почему так быстро оставляешь снова?
И так больно душа щемит,
Как охватил незримый шов.
Наполовину люстры глухое свет
Добро стены ласкает. незаметно
Городской гуляет по комнате ветер,
Туда-сюда снует однообразно.
Наполовину радостно сегодня ...
Выжимает динамик то японское,
На половину выставлена громкость,
И чай без тебя тоже напивцейлонський.
Иллюзия моя, скажи,
Почему так быстро оставляешь снова?
И так больно душа щемит,
Как охватил незримый шов.
Ты, иллюзия моя, не уходи,
Сохрани то прикосновение на устах,
И развеют навсегда слова
Мой ночной тревожный страх.
