Скільки себе пам'ятаю,
Завше світили мені
Вікна в задумі розмаю,
І рушники на стіні. | (2)
В тиші світлиці урочій
Серцем читало дитя
Добрі Шевченкові очі
І золоте вишиття. | (2)
Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.
Вічна дитяча спокусо -
Двері прочиниш, а там -
Білим недільним обрусом
Сяє світлиця сватам. | (2)
Скільки себе пам'ятаю
Білим обрусом цвіла.
В нашій світлиці, я знаю,
Завше неділя була. | (2)
Може далеко від дому
Крила зів'януть мої,
Згасне зоря, а по тому
Змовкнуть навік солов'ї. | (2)
Сину, затям собі, сину
Де б ти у світі не був
Кожен світлицю покинув
Але ніхто не забув.
How many can remember,
I always shine
Windows diverse in thought,
And the towels on the wall. | (2)
In the silence parlor urochiy
The heart of the child read
Good Shevchenko eyes
And gold embroidery. | (2)
Mom, your kids as birds,
In the distance zabrynily wings.
Mom, to their chamber walls
Soon we will come back again.
Children's eternal temptation -
Prochynysh door, and there -
White tablecloths Sunday
Swat shines room. | (2)
How many can remember
White tablecloths mold.
In our chamber, I know,
Sunday was always. | (2)
Maybe away from home
Wings fade my
Star goes out and after that
Shall Cease forever nightingales. | (2)
Son zatyam a son
Wherever you are in the world was
Each chamber left
But no one forgot.
