. Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені – хто-о
І в чому є винен на нашій землі,
Люди, як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода-а.
Глибока і темна до самого дна.
До самого, самого дна.
\\\\\\\\\ + \\\\\\\\\
На глибині, зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема-а,
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось недоплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води-и,
Постати героями тої війни.
Дуже хотіли вони.
А ДО БЕРЕГА ТИХО ХВИЛІ НЕСУТЬ
ПОРАНЕНІ ДУШІ ЖИВИХ КОРОБЛІВ
А ВІД БЕРЕГА ЗНОВ У МОРЕ ІДУТЬ
ТІ, ХТО ВІРИВ І ПРАВДУ ЗНАТИ ХОТІВ
\\\\\\\\\
Наш океан, знає більше ніж ми,
Секрети всі у нього на дні-і,
А ми ходим зверху - великі й малі
Люди, як кораблі.
Гордо пливем, і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло-о.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно
П Р И С П І В – 2р
. Я не твой брат, ты не сестра,
Никогда не рассказывай мне - кто о
И в чем есть должен на нашей земле,
Люди, как корабли.
Каждый плывет, пока волна несет
И пока глубокая вода-а.
Глубокая и темная до самого дна.
До самого, самого дна.
\\\\\\\\\ + \\\\\\\\\
На глубине, встречаются все
Как будто в море места не нашлось-а,
И трутся бортами, вплоть стонет земля
От зависти, подлости и зла.
Кто недоплив, потому что ему помогли
Набрать полные трюмы воды-и,
Предстать героями той войны.
Очень хотели.
А ДО БЕРЕГА ТИХО ВОЛНЫ НЕСУТ
Израненной души ЖИВЫХ коробят
А ОТ БЕРЕГА СНОВА В МОРЕ ИДУТ
ТЕ, КТО ВЕРИЛ И ПРАВДУ знать ХОТЕЛ
\\\\\\\\\
Наш океан, знает больше, чем мы,
Секреты все у него на дне и,
А мы ходим сверху - большие и малые
Люди, как корабли.
Гордо плывем, и не верит никто,
Которым заинтересовалось зло о.
И среди ветров мы не слышим крыс,
Которые прогрызают нам дно
П Р И С П В - 2р
