ТРОЯНДИ ПОЕТУ як хутко все промайнуло. / вже й троянди./ хочеш бери
а хочеш - ні , та що тобі казати, як навіть не чуєш / як тарабанить грудь
о труну... / гілка ще хмлитається, але пташка вже відлетіла. / тепер ти господар,
зазираєш у шпарину. / а на полицях кришталь, щоб чути як тихо. / і дзеркало на
видноті, мов перерва в короткому часі, / коли ти належав самому собі.
РОЗЫ поэту как быстро все пролетело . / Уже и розы. / Хочешь бери
а хочешь - нет, и что тебе говорить , как даже не слышишь / как барабанит грудь
в гроб ... / ветвь еще хмлитаеться , но птичка уже улетела. / Теперь ты хозяин ,
заглядываешь в щель . / А на полках хрусталь , чтобы слышать как тихо. / И зеркало на
виду , как перерыв в короткое время , / когда ты принадлежал самому себе .
