Острів на тлі жалю,
Пригортає сироту.
Біла птаха не злетить, коли Дім її горить!
Краю-кінця не видно!
Я Дихати хочу вільно!
Я Кинути тут коріння!
Звір хижий є людина,
Таким мені бути набридло
Рятуюсь від рук свого сина!
Острів на тлі жалю,
Пригортає сироту.
Біла птаха наче сон, Пам‘ятає горизонт!
Думками вертаюсь!
Руками торкаюсь!
Від болю ховаюсь!
Міфічні портрети,
Сумні силуети
А піймаю в тенета.
Складу я на згадку
У фотоальбом.
Остров на фоне жалости,
Прижимает сироту.
Белая птица не взлетит, когда Дом ее горит!
Края-конца не видно!
Я дышать хочу свободно!
Я бросить здесь корни!
Зверь хищный есть человек,
Таким мне быть надоело
Спасаюсь от рук своего сына!
Остров на фоне жалости,
Прижимает сироту.
Белая птица как сон, Помнит горизонт!
Мыслями возвращаюсь!
Руками касаюсь!
От боли прячусь!
Мифические портреты,
Грустные силуэты
А поймаю в сети.
Составлю я на память
В фотоальбом.