Це ж треба! Набридло небо.
Не маю того що знаю.
Лякаюсь, тікаю, залишаюсь,
Ненавиджу: я знову самотній.
Вічність - моя крихітна міцність.
Вади.... Я сонцю не радий.
Ти можеш? Я вже не можу.
Я не схожий, не схожий на тебе.
Я зникаю, не доторкайся
Моє тіло тобі так набридло.
Я прохаю! Залишайся!
Я зникаю, бо я потвора.
Ти - тіло, я вірю щосили.
Суворе життя трішки хворе.
Невизнаний, зовсім загнаний
В куток, дай пити.
Не хочу.... Ці страхи щоночі.
Не маю.... Нічого не знаю.
Таки потвора, я потвора.
Ти янгол? Думай так далі.
Скажи мені, скільки треба ще моєї крові?
Скільки в мене сил не знаю.... Я кволий.
Это же надо! Надоело небо.
Не имею того что знаю.
Боюсь, бегу, остаюсь,
Ненавижу: я снова одинок.
Вечность - моя крохотная прочность.
Недостатки .... Я солнцу не рад.
Ты можешь? Я уже не могу.
Я не похож, не похож на тебя.
Я исчезает, не прикасайся
Мое тело тебе так надоело.
Я прошу! Оставайся!
Я исчезаю, я чудовище.
Ты - тело, я верю вовсю.
Суровая жизнь немного больно.
Непризнанный, совсем загнанный
В угол, дай пить.
Не хочу .... Эти страхи каждую ночь.
Не имею .... Ничего не знаю.
Таки урод, я чудовище.
Ты ангел? Думай так далее.
Скажи мне, сколько надо еще моей крови?
Сколько у меня сил не знаю .... Я слаб.
