Ломає тіло так сильно і заблукала весна,поміж стежками де війна
І небо крила забрало і посмішка вже не та,що на старих є фото в літах
Десь мое сонце сховалось а я чекаю його,на тій зупинці де й було
Шукав усе життя води живої тихий струмок,хотів буть вільним від думок
А я літаю усе і мрію понад усе,щоб бути поміж твоїх пісень
І спогади не дають ті твої очі забуть,що проникають в мою суть
Ховає ніжно в обійми годинник мої вірші,що я розкидав у ночі
Там нема ком,багато крапок і знак оклику є і десь на мапі наш Єдем
А у людей свої є свята що малюе весна,та серед них моїх нема
Залишив в березні собі одне едине число,мабуть так треба небу було..
It breaks the body so much and it got lost in the spring, between the paths where the war
And the wings of the sky took away and the smile is no longer the same as the old ones have photos in years
Somewhere my sun was hiding and I was waiting for it, at that stop where it was
Seeking for a lifetime of water living a quiet stream, wanted to be free from thoughts
And I fly everything and dream above all else, to be among your songs
And the memories do not let those eyes forget that penetrate into my essence
Gently hides in the embrace the clock of my poem, which I scattered in the night
There are no commas, there are many dots and there is an exclamation mark on our map of Eden
And people have their holidays that draws spring, but none of them are mine
I left in March one single number, apparently so needed the sky was ..
